Олександра Турянська,
12-ти міжнародний фестиваль
Manifeste de Grande Synthe
Сильніше ніж зброя,
переконливіше, ніж засоби масової інформації…
Ліричний голос Олександри Майє-Турянської лунає одиноко, порушуючи медійну тишу, якою вкрита Україна.
На фестивалі Manifeste de Grande Synthe, майже зовсім порожня сцена, піаніно, три стільці. Раптом, із напівтіні вихоплюється, акапелла, порушуючи забуття, меццо-сопрано :
“Ой у лузі червона калина
Похилилася.
Чогось наша славна Україна
Зажурилася.”
Український прапор розгортається на одному із стільців.
Тему концерту “Пісня для України” визначено. Поміж фольклорними співами, уривками із Вагнера, Генделя, Баха, Верді і Сен-Санса, кілька простих фраз, без притиску, промовлені співачкою, розповідають про сучасну ситуацію в Україні, таку, яку знає Оксана, таку, якою описуть її друзі, що залишились в Україні. Уривок з Вагнера переконливо ілюструє небезпеку і жагу до влади політиків і урядів. Кожен музичний твір, обраний співачкою, розвінчує дезинформацію, брехливу пропаганду й підкреслює мовчання західної преси.
Як могутній Дніпро у поемах Шевченка, голос співачки оживляє для слухачів образ коханої України, загоюючи “зяючу рану Сходу”, її рідної землі, передаючи її незабутню енергію. “Тільки музика, – говорить Олександра, – здатна заспокоїти розбурхані емоції та втішити страждання людей”.
Затамувавши подих слухає спів зачарована першими ж нотами публіка, і це є свідченням того взаєморозуміння, що встановилося між співачкою та її аудиторією. Незважаючи на воєнне людське безумство, так близько від Франції, а це саме війна, і війна із зовнішнім ворогом, а зовсім не громадянська, у чому нас намагаються переконати, незважаючи на брехню і порушені обіцянки, голос надії звучить у музиці Баха, яку виконує зовсім молодий віолончеліст Клеман Майє. Це той самий уривок, що його грав Ростропович перед зруйнованою Берлінською стіною. Потім на задньому плані сцени йде показ фотографій з Майдану, його історій кохання і смерті, і зовсім маленька дівчинка, Анна Майє виконує на кларнеті популярну пісню про кохання “Ніч яка місячна, зоряна, ясная… ” дуетом зі співачкою. Чарівні звуки надії і життя, яке продовжується просто зараз, в Україні, незважаючи на свист ворожих куль!
Кількома ліричними та фольклорними піснями меццо-сопрано Олександри Турянської розповіло про українське сьогодення більше і краще, ніж заяви та коментарі політиків. Музика – це універсальна мова, вона говорить до людських сердець і розуму промовистіше, ніж будь-які слова.
Для Порталу України
Маруся Денисенко.