Розмова з душею

Розмова з душею

Звіт про зустріч за автором Катериною Бабкіною,
організований читацьким клубом Порталу України

У неділю 20 Березня 2016, напередодні всесвітнього Дня Поезії, на півночі Франції відбулися читання збірки поезії “Знеболювальне і снодійне” у виконанні автора. Українська письменниця Катерина Бабкіна, завітала з Парижу до Лілля всього на кілька годин – аби провести зустріч з українцями, нащадками діаспори початку минулого століття, студентами лілльских ВУЗів та навіть з маленькими читачами – для них теж були презентовані чарівні книжки з особливими секретами.

Огранізатори Ірина Лампека та Христина Когут, які є головною рушійною силою “Читацького Клубу” асоціації “Портал України”, обрали для зустрічі зручну залу “Mutualab”, що перетворилася на якийсь час у храм духовного спілкування.
До україномовної спільноти також долучилися французькомовні гості і завдяки таким перекладачам, як Ірина Дмитришин (французькою) та Wanda Phipps (англійською), розмова велася трьома мовами. Пані Véronique Lenglet та Ірина Лампека не менш натхненно зачитували переклади рядків, які тільки-но прозвучали українською у виконанні авторки.

Публіка сприймала неймовірно відверті, наповнені особистими переживаннями ритмічні сповіді молодої поетеси з відкритими серцями і кожному здавалося, що саме до нього звернені обрані рядки.

Прості і мудрі слова спліталися у тиші зали в думки, які турбують кожного. Особистий погляд автора на обраний контекст надавав нових відтінків і значень давно, гадалось, зрозумілим буденним речам…

По закінченні виступу, під час спілкування з залою, слухачам пощастило дізнатися про коріння любові поетесси до української мови. Не будемо розповідати деталей, аби ця інтрига стала також і вашим особистим відкриттям.

Пост Катерини Бабкіної у ФБ

В французькому блозі багато обурення, але, на щастя, вдячності більше. Мій французький тур був здійснений завдяки приватному ентузіазмові рівно трьох людей – Ірени Карпи, першого радника посла України в Франції з питань культури; Оксани Мізерак, голови українського літературного клубу в Парижі, котра працює на абсолютно волонтерських засадах; і Ірини Лампека, котра організовує українців та їх культурне життя в Лілльській метрополії. Всі ці люди уміють чудеса – знайти мене, зацікавити мною французькі популярні місця та українські й мішані школи, забезпечити доставку мене (в неймовірні способи в неймовірні місця), книг (якщо просиш свого видавця в Україні забезпечити наявність твоїх книг в Парижі, видавець каже що Нова Пошта хоче за це кілька тисяч гривень і видавництво собі дозволити цього ніяк-ніяк не може, тому двадцять кілограм дитячих книг (вони важчі – дорослі книги їхали зі мною екстра багажем) треба передавати з Львова бусиком, з перевіреними контрабандистами, в суботу зранку їх привозять під українську церкву і таємно видають замовникам), організувати продаж цих книжок, знайти людей, котрі прочитають переклади французькою та англійською, структурувати інформування, анонсування і навіть ініціювати дружні келихи вина – маленькі прийоми після деяких заходів.Катерина Бабкіна

Враження про зустріч від Оксани Легенької

Для мене вечір з Катериною Бабкіною став справжнім одкровенням, катарсисом позитивних почуттів. Чесно, я ледве стримувалася, щоби голосно не засміятися або не заплакати, під впливом слів, дійсно знеболювальних. Поезія, яка очищує і відновлює, зцілює, діє як душевна терапія; надихає – жити, бути щасливим таким як ти є, любити всіх і все навколо, радіти кожній миті. Слухаючи її вірші, я думала про Україну, про героїв, які її захищали і захищають,про мою бабусю, яка нещодавно померла, про своїх донечок…Про саме найцінніше в моєму житті, мабуть, як і кожен інший в тій залі. Я щиросердечно дякую всім організаторам цієї незабутньої зустрічі. Додому я повернулася з подарунками для донечок, книжками ” Гарбузовий рік” і ” Кит і Шапочка”, для мене – ” Знеболювальне і снодійне”; і головне – з підписами авторки ” Чудеса є, я сама бачила”…Оксана Легенька-Влащинська

Текст : Людмила Доля

Фото : Олексій Лагута