Як безхатченки з комуністами колорадів прихищали

Як безхатченки з комуністами колорадів прихищали

posted in: Майдан | 0

Я вже була перестала дивуватись пропутінським заявам з боку деяких навіть близько знайомих росіян, та коли ти бачиш що “дело великого вождя” жевріє в 2 тисячах кілометрів на захід від українського кордону, починаєш відчувати себе на передовій…

Вчора українська громада Ліллю зібралася на центральній площі міста з лозунгами проти терроризму з боку Росії, з осудом брехливої пропаганди і документальними підтвердженнями викриття брехні, що вкладається купами лайна у мізках вразливих обивателів.

Я принесла плакат за звільнення Павла Юрова і Дениса Грищука, бо ні на хвилину не забуваю про хлопців, які більш ніж 2 місяці тому були захоплені терористами у Слов”янську. На питання який сенс це може мати тут, у Ліллі, я пояснювала, що саме такі правдиві приклади можуть допомогти зрозуміти всю криваву правду ситуації, що склалася на сході України.

 

До нас підходили перехожі французи щоб висловити підтримку, розпитати про ті чи інші події з історії України більш докладно і сигналили авто, що проїздили поряд. Було приємно відчувати, що суспільство розуміє наш біль і підтримує наші прагнення.

Десь за годину з боку де, мав проходити колорадський мітинг ми початку почули шум фанатских барабанів, а тоді вже побачили “ряжених”. До речі, приспівка була щось на кшталт “ла-ла-ла”. “О, подумалось, люди вже за крок до виконання світового хіта”.

Зібрання людей за досить сумнівні ідеали з шумом обійшли нас колом і двинулися у зворотній шлях. Та декілька особливо радикально налаштованих молодиків підійшли розказати повідомити нам, що ми бандерівці. Особисто я не сперечалася, зараз бути бандерівкою досить почесно. Наші старенькі українські діаспоряни не могли зрозуміти, про що верещить і лається навіжена жінка з колорадськими бантами по всьму тілу. Вона піниласа від обурення, називала всіх бандерівцями і знімала все на фотокамеру. Мабуть вона дуже хвора, подумалось мені в той момент, коли вона намагалася зірвати український прапор.

Ми розбилися на невеликі групки навколо тих, хто захотів висловитися і намагалися донести у їх світ реальність.

Мені у піврозмовники дістався зовсім молодий хлопець, якому я розповіла про Пашу, що цей мій близький друг і наскільки все що показує росТВ не співпадає з реальністьтю. Зрештою він знів зі своєї сорочки російський триколор і пішов забирати товаришів.

Розповіла: Доля Людмила

Всі фото, що надійшли. Фото у FaceBook.